МУЗЕЇ ЗАКАРПАТТЯ

Ужгород
Закарпатський музей народної архітектури та побуту - самобутній ансамбль української національної спадщини, що складається з архітектурних перлин старовинного закарпатського села і зразків найдавніших та найпоширеніших видів народного ужиткового мистецтва. Це один із перших в Україні музеїв просто неба. Відкритий для відвідувачів у червні 1970 р. Із заходу на схід розташовані взірці житла і садиб закарпатців низовинних районів - долинян, у тому числі угорського та румунського населення, а на пагорбі - горян: бойків та гуцулів, а також житлові споруди угорського та румунського населення. У музеї під відкритим небом розміщені 7 садиб, 6 житлових будівель, церква, дзвінниця, школа, кузня, млин, ступа-сукновальня, корчма. Загалом, у музеї зберігається понад 14 тисяч експонатів.
Адреса: м.Ужгород, вул. Капітульна, 33/а

Закарпатський обласний краєзнавчий музей - працює з червня 1945 року. Його зібрання нараховують близько 110 тисяч експонатів, які знайомлять з багатовіковою історією та культурою краю. Експозиції, в залежності від тематики, об'єднані в окремі фонди, колекції, відділи:
 - відділ народного мистецтва з особливо багатою колекцією музичних інструментів;
 - відділ духовної культури й історії релігії;
 - відділ природи з цікавою колекцією корисних копалин, гербаріїв, чучелами тварин;
 - етнографічні фонди, в яких одних тільки народних вишивок налічується понад 2 тисячі;
 - одна з найбільших в Україні колекція бронзових виробів - 3 тисячі предметів, більшість з яких датується ХIII - ХII ст. до н.е.;
 - нумізматична колекція;
 - колекція вогнепальної зброї ХIV -поч. ХХ ст.;
 - старовинні манускрипти та ін.
Адреса: м.Ужгород, вул.Капітульна, 33

Мукачево
Мукачівський історичний музей - розташований у Мукачівському замку "Паланок", одному з небагатьох, що вціліли до наших днів. Замок є цінною пам'яткою історії та військової архітектури ХIV-ХVII ст. Упродовж століть він слугував для охорони торгових і військово-стратегічних шляхів. За всю свою історію належав багатьом правителям. Замок витримав чимало облог. Найтриваліша з них - з 1685 по 1688 р., яку організували австрійські імператорські війська; фортецю в цей час мужньо боронила княгиня Ілона Зріні. З 1703 по 1711 р. замок був оплотом національно-визвольної війни угорського народу під керівництвом трансільванського князя Ференца II Ракоці, в якій взяли активну участь повсталі русини - куруци. Історію замку й Закарпаття в деталях відтворюють експозиції: історії етнографії, природи та старожитностей. У 12 залах експонуються твори живопису, в тому числі старовинні ікони.
Адреса: м.Мукачево, вул.Замок "Паланок".

Рахів
Музей екології гір та історії природокористування в Українських Карпатах - функціонує в Карпатському біосферному заповіднику як інформаційний еколого-освітній та історико-культурний осередок. Це єдиний в Україні такий музейний комплекс. Музейна експозиція складається з двох відділів - "Природа Карпат" та "Природокористування в Українських Карпатах". У першому відділі можна ознайомитися з історією Карпатських гір, їх геологією, геоморфологією, основними типами ландшафтів, рослинним і тваринним світом. Його окрасою є дві діорами - "Карстова печера" і "Буковий праліс". Перша у деталях імітує інтер'єр карстової печери з сталактитами і сталагмітами. Діорама "Буковий праліс" представляє фрагмент первісних незайманих лісів, що збереглися на вапнякових скелях Угольки - одного з масивів Карпатського біосферного заповідника, де дерева досягають велетенських розмірів, а їх вік - 300-500 років. У другій частині експозиції розкривається тема природокористування в Українських Карпатах від початку колонізації, що розпочалася в пізньому палеоліті, близько 20 тис.років тому, і до наших днів. Загалом, увесь музейний комплекс поєднує природу і культуру, сиву давнину і погляд у завтра, а відвідання його наповнює новим змістом наше розуміння величі первозданної природи і самої людини як її частини.
Адреса: м.Рахів, вул.Червоне плесо, 77

Грушово
Народний приватний музей "Сріберна земля" - яскравий приклад того, як в наш занадто стрімкий час виключно завдяки ентузіазму однієї людини абсолютно безкорисно зберігається і примножується культура наших предків. Кількості експонатів, що зібрані на невеликій площі в 3-х музейних кімнатах, вистачило б, напевно на десяток виставкових залів, окремі з них - унікальні і могли б стати окрасою будь-якого столичного музею. Серед них - рукописне "Євангеліє" та ще 65 фоліантів релігійного змісту (ХVIII ст.), старовинна церковна чаша, ікона закарпатської школи живопису, перші українські гривні, рідкісні марки багатьох країн. Окрім цього, в музеї зібрано понад 200 зразків одягу, переважно гуцульського, 250 домотканих рушників, пряльні станки з мотовилами, велика кількість предметів домашнього вжитку (діжки, маслобойки, глечики, бербенички, розписані тарілки). Загалом експонати згруповані в 12 відділів - в залежності від тематики експозицій. У музеї можна також помилуватися виставкою полотен закарпатського художника Тегзи В.В., який водночас є і власником музею. На картинах майстра - натюрморти із зображенням старовинних речей домашнього вжитку, культові споруди (дерев'яні церкви), пейзажі рідного краю. Адреса: с.Грушово Тячівського району, вул.Прикордонна, 2

Зарічево
Хата-музей "Лемківська садиба". Музейний комплекс створено у 1985 році. Він відображає життя і побут лемків - однієї з етнографічних груп українського населення. Хата збудована в 1902 році із букових колод. До комплексу забудови входять: жила частина (хижа, сіни і комора) та господарські приміщення (стодола, хлів і хлівець), що знаходяться в одному ряду, під спільним дахом. Саме такий тип забудови характерний для етнографічної групи лемків. У хаті зібрані предмети побуту, які відтворюють матеріальну культуру лемків початку ХХ ст.: в сінях - дерев'яна ступа, жорна, великі дерев'яні миски, діжки для капусти із солом'яною кришкою, в коморі - старовинні столярські інструменти, дерев'яні бочки, посуд, чоботи, у кімнаті - стіл, різьблене ліжко, шафа, дерев'яна колиска, що зроблені руками господаря. Усе це та ще багато інших цікавинок Ви зможете побачити самі, завітавши у гостинне гірське село, де Вас радо зустріне фольклорно-етнографічний самодіяльний народний колектив "Лемківчанка", що діє при музеї. Окрім пояснень та коментарів до музейних експозицій, учасниці колективу перекажуть Вам цікаві оповідки про життя лемків, заспівають веселі і жалібні лемківські пісні.
Адреса: с.Зарічево Перечинського району

Лисичево
Кузня-музей "Гамора". Діюча кузня - унікальний пам'ятник ковальського ремесла, оригінальність якого в тому, що для приведення в дію важких ковальських молотів під час виготовлення залізних виробів сільськогосподарського призначення використовується сила падаючої води з річки Лисичанки. За таким принципом працюють тут ковалі й зараз. Кузня побудована на початку ХIХ ст. На річці була споруджена гребля для накопичення води у водосховищі. По відвідному каналу вода спрямовувалася на лопаті коліс кузні, які приводили в рух ковальські молоти вагою до 125 кг. Під їх ударами металічні болванки перетворювалися в заготовки для лопат, мотик, деталей плугів тощо. Колись чотири молоти обслуговували 16 майстрів, які уміли виковувати крім нехитрих знарядь праці селян також деталі для металічного фігурного тину, металічних ліжок та інших виробів, що мали на той час великий попит не тільки в краї, а й далеко за його межами. Кузня працювала практично без перерви аж до часів радянської колективізації. Зараз існує як музей. Адреса: с.Лисичево Іршавського району


ЗАМКИ ЗАКАРПАТТЯ:

Залишки Боржавського замку - за твердженням Аноніма до приходу угорців на місці в с.Вари стояв дерев'яний замок Боршо, в якому жили підлеглі болгарського князя Салана. У 903 р. після триденної облоги ним оволоділи угорські племена. Пізніше на місці дерев'яної фортеці була збудована кам'яна кріпость, яка знаходилась у королівській власті. Після татаро-монгольської навали на Західну Європу у 1241-1243 рр. фортеця почала занепадати. Під час турецьких нападів на Закарпаття у 1566 р. він був зруйнований.

Залишки Бронецького замку - найменш відомий серед усіх замків Закарпаття. Перша згадка про кріпость стосується 1273 р., в грамоті угорського короля Ласло IV, сказано, що замок був відібраний у ворогів його батька Іштвана V. Останні письмові відомості, які знайдені на сучасному етапі про Бронецький замок, це згадка у грамоті останього Арпадовича - угорського короля Ендре ІІІ.

Руїни Виноградівського замку Канків - уже в ХІ ст. тут стояло укріплення. У 1399 р. Жігмунд І дарує фортецю барону П.Перені. На місці дерев'яного укріплення новий хазяїн зводить кам'яну кріпость. У XV ст. родина Перені передає кріпость ченцям-францисканцям, які перетворюють його в монастир. Під час релігійних воєн у 1566 році загін королівський військ Австрійської імперії, під командуванням генерала Текелеші штурмом оволодів фортецею і зруйнував її.

Залишки Вишківського замку - перша згадка про фортецю відноситься до кінця ХІІІст. (1281 р.), коли брати Мік і Іштван Чепа з роду Гунт-Пазмань, на землях подарованих їм угорським королем Ласло IV побудували на горі Вар-Гедь (висота 589 м) земляну фортецю. Вона виконувала роль охорони водного шляху по Тисі, по якому шла із солотвинських солекопалень кам'яна сіль. У 1300-1350 рр. фортеця була центром Мараморського комітету.

Руїни Квасівського замку - це типовий рицарський замок. Фортеця контролювала сухопутний "соляний" шлях і вихід із Боржавської долини. У XVI ст. власник замку Павло Мотузнаї неодноразово грабував місцевих селян і феодалів. У результаті цього угорський дворянський сейм у 1564 р. постановив зруйнувати замок, а майно власника конфіскувати на користь держави.

Руїни Королівського замку Нялаб - на місці старого слов'янського городища угорський король Іштван V наказав збудувати королівський мисливський будинок, де у другій половині ХІІІст. Бейла IV закладує кам'яний замок для укріплення кордонів держави. У 1405 р. замок був переданий роду баронів Перені. Після антигабсбургської змови в якій брала участь родина Перені, за наказом імператора Леопольда І замок було зруйновано.

Мукачівський замок - у ІХ-Хст. на Замковій горі існувало дерев'яне укріплення слов'ян. Перші відомості про кам'яний замок стосуються ХІст., коли король Угорщини Ласло І Святий дає вказівку укріпити фортецю кам'яними стінами від набігів кочівників. У 1321 р. король Карл Роберт запросив майстрів з Італії для розбудови кріпості. У 1396 р. право на володіння замком дістав родич короля Жігмунда І, князь подільський Федір Корятович. Пізніше по наказу Ласло ІІ фортеця перейшла до угорської корони, право володіння нею діставав старший у королівському роді. Під час визвольної війни угорського народу 1703-1711рр. фортеця була взята військами Ференца ІІ Ракоці і стала на час повстання його резиденцією. У 1896р. на честь тисячоліття приходу угорських племен у Середньодунайську низовину, замок був офіційно закритий.

Невицький замок - вперше згадується на початку XIV ст., як опорна база місцевої феодальної фронди проти королівської влади Карла Роберта Анжу. У XIV ст. замок переходить до володінь роду графів Другетів, які будують на місці дерев'яного замку кам'яний. У 1644р. під час релігійних воєн трансільванський князь Дьордь ІІ Ракоці зруйнував замок.

Середнянський замок - у ХІІІст. на місці сучасного селища Середнє був збудований замок найбільш сильного в Західній Європі католицького ордену тамплієрів(храмовників). Після розпаду ордена у 1312р. замок перейшов до рук монахів ордену Святого Павла. Під час визвольної війни угорського народу 1703-1711рр. замку було нанесено значного пошкодження.

Ужгородський замок - найстаріша з усіх фортець Закарпаття. В ХІ-ХІІст.ст. тут будується кам'яна кріпость. В 1322р. замок був переданий італійському графу Філіпу Другету. Рід Другетів володів замком із 1322-1691рр. В 1691р. новим власником замку став Міклош Берчені, який значно розбудовує його . Під час визвольної війни угорського народу 1703-1711 рр. замок був взятий повстанцями. Після 1711р. замок був перетворений у церковну гімназію.

Руїни Хустського замку - у 1191р. угорські королі закінчили будувати фортецю, будівництво якої йшло понад сто років. Після 1526р. замок перейшов до Трансільванського князівства. У 1709р. у замку відбувся загальнотрансільванський сейм прибічників Ференца ІІ Ракоці. У 1766р. під час великої грози над Хустом блискавка влучила в порохову вежу замку і запалила її, від чого значна частина фортеці була знищена.

Чинадіївський замок - був збудований у XV ст. бароном Перені. Замок являвся центром Чинадіївської домінеї. У 1657р. замок був значно пошкоджений польськими військами князя Любомирського. Пізніше замок виконував функції вязниці.


ГОРИ

Говерла - 2061 м, Бребенескул - 2035 м, Пiп-Iван - 2022 м, Петрос - 2020 м, Гутин-Томнатик - 2017 м, Ребра - 2007 м, Тупкул - 1932 м, Брескул - 1910 м, Близниця - 1881 м, Дземброня - 1877 м, Стримческа - 1872 м, Драгобрат - 1786 м, Котел - 1771 м, Стримба - 1769 м, Стiг - 1650 м, Великий Верх - 1599 м, Ружа - 1564 м, Топас - 1548 м, Магура - 1517 м, Менчул - 1501 м, Буштул - 1691 м., Стiй - 1681 м, Гропа - 1496 м, Полонина Руна - 1479 м, Пiкуй - 1405 м, Кук - 1362 м, Кобила - 1177 м, Струнча - 1180 м, Бужора - 1085 м, Синяк - 1038 м, Дунавка - 1018 м, Яворники Малi - 1017 м, Бескид - 1012 м, Плоска - 993 м, Обавський Камiнь - 980м, Маковиця - 978 м, Поляна - 905 м, Тупий - 878 м, Кругла - 745 м, Клобук - 568 м, Чорна Гора - 568 м, Берегiвськi гори - 376 м, Шаланка - 372 м, Шалаш - 219 м.


ПЕЧЕРИ ЗАКАРПАТТЯ

1. Солянi (3 печери), загальна довжина 40 м (Солотвино)
2. Карстовi (15 печер), загальна довжина 670 м (Мала Уголька а також печери: Камяні ворота, Діравий камінь, Ведмеже ікло, Прозорих стін, Білих стін, Романія, Вів, Чурь, Княгиня, Дружба, Гребінь, Перлина, Синаторій, Чертіж, Молочний камінь, Термокса мала).
3. Мармуровi (30 печер) (Дiлове, Грабово, Княгиня).


МІНЕРАЛЬНІ ВОДИ

На сьогодні відомо в Закарпатті понад 400 мінеральних цілющих джерел з різноманітним хімічним та газовим складом, температурою та лікувальними властивостями, з яких понад 60% знаходяться в гірській частині, 30% - у передгірській і 10% - у низовинній. Більшість мінеральних вод Закарпаття (75%) належать до вуглекислих, які є аналогами мінеральних вод типу "Боржомі", "Єсентуки 4-17", "Нарзан", "Арзми", "Боржомі", "Борчек", "Віші". Також є мінеральні води сульфідні, родонові, кремнієві типу "Нафтуся". За мінералізацією води – слабо газовані, мало газовані, середньо газовані і сильно газовані. У Закарпатті наявні всі дев’ять бальнеологічних груп, прийнятих Міжнародною конвенцією стандарту природних мінеральних вод. Встановлено, що джерела дають 10000 тонн мінеральної води на добу, але на сьогодні використовуються тільки близько третини. До найбільш цілющих лікувальних вод відносяться води гірської зони. У своєму складі мають крім вуглекислоти й мікроелементи (залізо, мідь, марганець, кобальт, нікель, кремній, цинк тощо.). Важливо, що мікроелементи в мінеральних водах містяться в терапевтичних дозах , що дозволяє використовувати їх для лікування захворювань органів травлення, серцево-судинної , периферичної нервової системи тощо.