Сезон 2012 - 2013.

Турнірні таблиці  ФК Тиса  Історія команди

Турнірні таблиці першості Закарпатської області по футболу 2012-2013 року (Перша ліга) станом на 08.07.2012
# Команда Ігри Виграші Нічиї Програші М'ячі Очки
1 ФК «Вільхівці»
Вільхівці
12 0 0 0 0 30
2 ФК «Кісва»
Кос. Поляна
12 0 0 0 0 29
3 ФК «Вишково»
Вишково
12 0 0 0 0 22
4 ФК «Говерла»
Ясіня
12 0 0 0 0 21
5 ФК «Карпати»
Рахів
12 0 0 0 0 21
6 ФК «Авангард»
Тересва
12 0 0 0 0 19
7 ФК «Копаня»
В. Копаня
12 0 0 0 0 18
8 ФК «Оболонь»
Хуст
12 0 0 0 0 18
9 ФК «Ялинка»
В.Бичків
12 0 0 0 0 15
10 ФК «Петрово»
Петрово
12 0 0 0 0 11
11 ФК «Старт»
Золотарево
11 0 0 0 0 10
12 ФК «Терново»
Терново
11 0 0 0 0 10
13 ФК «Тячів»
Тячів
11 0 0 0 0 9
14 ФК «Тиса»
Буштино
11 0 0 0 0 7
Дорослі
# Команда Ігри Виграші Нічиї Програші М'ячі Очки
1 ФК «Говерла»
Ясіня
8 0 0 0 0 19
2 ФК «Карпати»
Рахів
7 0 0 0 0 19
3 ФК «Оболонь»
Хуст
7 0 0 0 0 18
4 ФК «Кісва»
Кос. Поляна
8 0 0 0 0 18
5 ФК «Авангард»
Тересва
5 0 0 0 0 16
6 ФК «Вишково»
Вишково
8 0 0 0 0 13
7 ФК «Ялинка»
В.Бичків
8 0 0 0 0 10
8 ФК «Копаня»
В.Копаня
7 0 0 0 0 10
9 ФК «Старт»
Золотарево
8 0 0 0 0 9
10 ФК «Петрово»
Петрово
8 0 0 0 0 9
11 ФК «Тиса»
Буштино
8 0 0 0 0 9
12 ФК «Вільхівці»
Вільхівці
8 0 0 0 0 4
13 ФК «Тячів»
Тячів
8 0 0 0 0 3
14 ФК «Терново»
Терново
7 0 0 0 0 0
Юнаки

СКЛАД ФК "ТИСА" 2011р. (Дорослі):

Паш Іван, Болог Юрій, Катрин Олександр, Гісем Василь, Поковба Михайло, Немеш Михайло, Ярема Михайло, Боднар Владислав, Рак Іван, Пахомов Юрій, Копинець Мирослав, Марко Михайло, Шваля Богдан, Марченко Богдан, Лендєл Іван, Терпак Олег, Чуп Василь, Сирюга Богдан, Олаг Євген, Мадай Юрій.

Офіційний спорт у нашому селі у вигляді спортивних ігор виник у 30-ті роки. Ветеран футболу в Буштині Соломонко Юрій Васильович пропонує нам незвичайну подорож у розвиток спорту у нашому селі. Ось що він згадує у своїй розмові. Лісова дирекція, що знаходилась у Буштині, у 1934 році побудувала для своїх працівників спортивний комплекс на території біля зараз існуючої дитячої лікарні. До складу спортивного комплексу входили дві волейбольні, дві баскетбольні площадки та два тенісних корти. На цьому спортивному комплексі могли проводити ігри тільки службовці лісової дирекції. Це був дуже гарно обладнаний комплекс. За ним доглядала щодня спеціально поставлена людина Долежало. Заняття тут проводилися тільки після робочого часу з 3-ї години та у вихідні дні. У 1938 році в селі був організований Український футбольний клуб села під назвою «Русь». Поскільки ця команда не була офіційно зареєстрованою, через відсутність коштів, то вона не мала права брати участь у розиграші першості Прикарпатської Русі з футболу. Та проте товариські зустрічі вони проводили як в себе вдома так і на виїзді в сусідніх селах краю. Склад першої футбольної команди в Буштині у 1935 році: Павлюк Федір; Штерцел Наці; Павлюк Йосип; Лукач Петро; Штерцел Йоган. Богачик Василь; Штерцел Йосип; Богачик Петро; Орос Павло; Микулець Юрій; Орос Йосип; Микулець Юрій. Керівником цього клубу був вчитель школи Азарій Антон Євгенович, який керував футболом села аж до 1950 року. З особою Антона Євгеновича Азарія пов'язаний розвиток спорту і, зокрема футболу Буштина.

Перше футбольне поле в селі було на старій торговиці біля млина, де бере початок вулиця Борканюка. Ігри проводили як дорослі так і юнацькі групи. Доросла група проводила в основному товариські зустрічі, а юнаки грали в гак звану кауцію, тобто команда-переможець нагороджувалася зошитами, олівцями, ручками, гумками, тощо. Ігри проводились за круговою системою, де брали участь юнацькі команди села: Гандал; Головна вулиця; Горб; Пуста (нині вул.Борканюка); Команда євреїв. Перед командою «Русь» в селі була організована досить популярна команда «Карпатія», гравці якої мали таку форму: білі футболки з зеленою конющиною на грудях, білі труси і білі гетри. Команди «Русь» і «Карпатія» проіснували до 1939 року. В 1939 році обидві команди об'єдналися з командою «Цаунер», яка мала футболки жовтого кольору. Футбольне поле було перенесено на територію тодішнього тополівського пасовиська (толоки), де зараз-знаходиться табір відпочинку Тиса». Пізніше команда «Цаунер» змінить свою назву на команду «Левента» в честь угорської молодіжної організації. До складу команди «Левента» на початку входили такі футболісти: Ромбай Олександр; Цубера Федір; Кельнер Лоці; Гаган Федір; Гейці; Кельнер Лоці; Бутола Федір; Гейці. І.; Цавнер Антон; Цавнер Степан; Тракслер Андрій; Цавнер Андрій; Тракслер Золтан; Ця команда, як і попередні, теж не була офіційно зареєстрована, поскільки треба було за реєстрацію заплатити у спортивний державний центр досить велику суму. Та, проте, команда проводила товариські зустрічі з футбольними командами сіл Вишкова, Данилова, Нересниці та командою військової частини. В такому складі ця футбольна команда проіснувала до 1943 року. В 1943 році, у зв'язку з тим, що більшість футболістів були призвані на строкову службу в угорську армію, команда майже повнісю змінила свій склад. В команду входили такі футболісти: Соломонко Юрій; Паш Юрій; Бутолл Федір; Грицюк Юрій; Гандиу Федір; Соломонко Іван; Тракслер Дюла. Соломонко Михайло; Цубера; Соломонко Михайло; Голейці; Цавнер Єдуард; Пацкан Микола.

Ця Буштинська команда «Левента» грає з іншими командами «Левента» з сусідніх сіл, як: з Тячевом, з Тересвою, Вишковом, Нересницею та військовими командами угорських та німецьких льотчиків, частини яких були дислоковані на території сели Буштино. Справжній футбол в с.Буштино починає актино розвиватись із приходом радянської влади на Закарпаття. Футбольний колектив на той час у нас був на досить високому рівні.. Футбольна команда була вже офіційно зареєстрована під назвою «Червона зірка». До складу команди входили такі гравці: Соломонко Юрій Вас.; Марцин Йосип; Андришин Іван; Гавриш Петро; Коршинський Іван; Біров Адам; Микита Василь; Неймет Василь; Соломонко Іван Вас; Дорогій Михайло; Соломонко Василь; Пацкан Михайло; Соломонко Михайло; Соломонко В.І.; В 1948 році футбольне поле було перенесено на нове, більш зручніше місце. Пізніше, в 60-80 роках це поле силами Буштинського ЛК було перетворено у цілий спортивний комплекс. Крім основного футбольного поля, зроблено було додаткове футбольне поле, кілька спортивних площадок - з волейболу та баскетболу, бігові доріжки, побудовано криту трибуну із кількома спортивними спорудами. Навколо ігрового поля зроблено лавиці для уболівальників тощо. Крім того, спортивний комплекс служив ареною для проведення культурних та політичних мироприємств не лише в масштабі нашого селища, але й в масштабі району та області. Наставниками футбольної команди були Азарій Антон Євгенович, Орос Павло Йосипович, Кузьмик Василь та Прокоп Петро. У тому ж році наша футбольна команда в числі сильніших команд потрапила до складу розіграшу першості області. ЇЇ склад на той час був такий: Богачик Дмитро; Тракслер Дюла; Лукач Петро; Неймет Василь; Пийтер Дмитро; Тракслер Дюла, Тракслер Андрій; Коман Михайло; Орос Євген; Гаврилко Петро; Соломонко Іван; Жирош Т; Соломонко Василь; Морцин Йосип; Соломонко Василь.

У 1948 році команда «Червона зірка» дуже вдало виступила серед команд в першості області з футболу. «І ось, - розповідає ветеран футболу Соломонко Юрій Васильович, - ми команда “Червона Зірка”, приїхали грати із збірною Мукачева, яка була на той час чемпіоном України і СРСР. Команда "Червона Зірка" грала за збірну області. Мукачівський стадіон був повністю заповнений, зібралося приблизно 5000 чоловік. Було там чимало і буштинських уболівальників. Пригадується, яка була реклама гри по всьому Мукачеву, який ажіотаж викликала гра - адже ми чемпіон області, команда «Червона зірка» із чемпіоном України і СРСР і команда м.Мукачева. Усіх нас пронизував страх. А який шум пройшов по всюму стадіону, коли наш лівий нападаючий Тракслер Дюла забив м'яч у ворота мукачівців! До кінця гри мукачівці зрівняли рахунок і основний час 'кінчився з рахунком 1:1. Отже, буштинці дали відчути всім, що і сільські хлопці з Буштина можуть на рівних позмагатися з титулованою командою чемпіоном України і СРСР. Було призначено додаткову гру і лише тоді результат змінився на користь мукачівців - 2:1. І хоча буштинці і програли цей матч (з мінімальном рахунком!), та проте вони показали прекрасну гру і довели, що вони є достойні чемпіони області» 1947 рік - рік спартакіади школярів України. В цьому році, - розповідає Юрій Васильович Соломонко, із футбольної команди «Червона зірка» було відібрано чотирьох футболістів для комплектування збірної Закарпатської області: Соломонко Юрія, Комана Михайла, Неймета Василя і Бірова Адальберта. Згідно наказу обласного відділу народної освіти, в м.Ужгороді була укомплектована футбольна команда збірної області і направлена в м.Київ. З Києва нас направили на змагання із збірною Одеси, яку обіграли з рахунком 3:0, із збірною Харкова, яку ми також перемогли, з рахунком 4:0. Таким чином, збірна нашої області стала чемпіоном України з футболу. Далі ми продовжували змагання на чемпіонаті СРСР і зайняли там третє місце. Коли ми повернулися додому, нам повідомили, що Буштино має грати з командою Солотвина на першість області, тому що із-за нашої відсутності – гра була відкладена. Наша команда «Червона зірка» на той час 6ула добре підготована і тому легко перемогла солотвинців з рахунком 3:1. У зв'язку з нашою відсутністю, ще три ігри першості області ми ропустили, але обласний комітет не дав нам можливості їх зіграти і зарахував нам поразки, хоча ми могли і перемогти в цих іграх. Тому по підсумках першості області наша команда зайняла друге місце У1948 році настав перелом у буштинському футболі. Із команди перейшли в інші футбольні клуби наші найкращі футболісти, а саме: Коман Михайло - в ужгородський «Спаргак» Неймет Василь - в Чернівецьке «Динамо», Біров Адальберт - в команду м.Рівне, Соломонко Василь. -поступив до Львівського інституту фізичної культури і там грав за Львівський «Спартак». Нашу команду «Червона зірка» переіменували у «Бокораш». Незважаючи на те, що команду залишили провідні футболісти, і «Бокорашем» і надалі рахувалися всі команди області, як з найкращою командою, що мала славні традиції.»

В 1949 році Соломонка Юрія Васильовича, як кращого воротаря області, включили до складу ужгородського «Спартака» і він покинув буштинську команду. У 1950-1952 роках він грав за команду мукачівського «Динамо», яка і той час стала чемпіоном України серед футбольних клубів «Динамо». Заслужено слід віднести до почесних Футболістів села Буштино таких людей: Азарія Антона Євгеновича, Прокопа Петра, Ороса Євгена, Кізмана Петра, Павлюка Федора, Кузьмика Василя, які не тільки організували його, але і протягом десятків років були активними наставниками команди. Ці люди мали прекрасні організаторські здібності, вони вміли зацікавити кожного гравця окремо і команду вцілому. Постійно спостерігаючи за грою, вони розробляли тактику тієї чи іншої гри, часто підбадьорювали гравців, що вселяло в них віру у свої сили і перемогу. Дуже багато попрацювали для розвитку футболу, для виготовлення естетичної футбольної форми для футболістів Буштина жінки уболівальниці, які безкоштовно, у себе вдома виготовляли прекрасну форму з спеціальними емблемами. Це були: Рішко, Тракслер (Ороса Євгена жінка) Федорчак, Козак, Прокоп, Кузьмик, та багато інших, які душею вболівали зі наш буштинський футбол. Не можна не згадати і батьків Соломонко Василя Івановича і його жінку Марію, які дали буштинській футбольній команді п’ять. прекрасних футболістів: Івана, Василя, Юрія, Миколу і Дмитра, що становило у свій час майже половину команди. Це були пристрастні вболівальники футболу.

Незважаючи на свій похилий вік, вони регулярно, у будь-яку погоду, були присутні на іграх буштинської футбольної команди. Вони підбадьорювали синів під час гри, що надавало їм сили для перемоги. Ось що розповів один із п'яти синів - Соломонко Юрій: «Бувало, після переможної гри нашої команди батьки чекали нас з якимось сюрпризом-подарунком. Не дай Бог, коли був програш у нашій команді, хоч не йди додому. Сердиті батьки не хотіли дивитися на нас, а мама не дасть нам навіть їсти в той день. Це було своєрідне покарання. Та найбільше випадало мені, як воротареві, коли я пропускав гол у свої ворота. Зате такі дії наших батьків зобов'язували нас завжди думати під час гри і віддавати кожному тренуванню і самій грі максимум сил і уміння, і це не пропадало марно.» З роками мінялась назва нашої футбольної команди. Перша назва була «Русь», потім «Левента», «Бокораш», «Червона зірка», і, наприкінці «Тиса». На протязі років ця футбольна команда з успіхом виступала в розіграші першості області з футболу. В цій команді в цілому виростали цілі покоління футболістів славного футболу Закарпаття та України.І Буштино в 40-80 роки було кузнею закарпатського футболу. Із футбольних колективів виростали гравці, які через 2-3 роки ставали відомими гравцями по всій Україні і СРСР. Такими гравцями були: Микулець Іван, Соломонко Іван Біров А., Нейметі В., Соломонко В.І., Соломонко Ю., Борщ Ю., Адамець Василь Михайлович., Коман Михайло., та ряд інших. Саме ця команда була чемпіоном області з футболу. Паралельно з цією командою, починаючи з 70-х років, в селищі заводом «Електоавтоматика» була створена ще одна команда - «Карпати», основним організатором якої був директор ЗЗЕА Азарій М.А. Команда «Карпати» в 1975 році була одним із кращих футбольних колективів області. В цій команді довго радували вболівальників футболісти: Петрецький-Соломонко П., Мікловш Є., Синичко М., Лучко Ю., Томаш В., Гавріш В., Деяк М., Савка, Свистак, Ловська, Вакаров, Апіан Н. Сасин Є., Фляшко І., Пийтер В., Хіміч В. та інші. Спливали роки, та Буштино і надалі лишалося селищем з чудовими футбольними традиціями. Гадаю,що ще довго буде лунати слава буштинського футболу.