Вітаю вас. Нижче на цій сторінці слідує інформація, що стосується історії Буштинської гімназії інтернат. В заголовку сторінки розміщені фотографії випускників 11-Б класу 2002 року випуску. Виходячи з цього хочеться зробити сторінку де будуть знаходитися фотографії випускників нашої школи різних років випуску. Мені здається, що краще викладати фото з шкільного альбому. Просто зробити копію сторінки на якій знаходяться фото всіх учнів класу і відправити на електронну скриньку jenya_nau@ukr.net, вказавши рік випуску та клас. Звісно, що це залежить безпосередньо від вас, людей що навчалися саме в цій школі. Тому, якщо має зміст, щоб така сторінка була - надсилайте ваші фото.

В 1954 році за рішенням обласної ради було переведено з Мукачева у селище Буштино в приміщення колишньої лісової дирекції новий навчальний заклад - дитячий будинок. 220 дітей-сиріт приїхали сюди з своїми вихователями, працівниками кухні і господарниками на чолі з директором дитбудинку Турком Степаном Юрійовичем. Це був досвідчений педагог, прекрасний організатор дитячого та педагогічного колективів. З його ініціативи Мукачівський дитбудинок було переведено в село Буштино, аби діти жили в хороших умовах, дихали свіжим повітрям, насолоджувались прекрасною природою нашого селища. Степан Юрійович був справжнім батьком для дітей. Більшість вихователів дитбудинку були колись самі вихованцями цього ж дитбудинку і тому добре розуміли дітей, любили їх. Кращі з них: Дешко Магдалина Іванівна, Товтин Магдалина Юріївна, Ісак Софія Іванівна, які пізніше стали директорами, завучами різних шкіл області. На перших порах в дитбудинку не було шкільних приміщень, діти змушені були відвідувати загальноосвітню школу селища, що було дуже незручно, бо це роз’єднувало дітей і не давало можливості створити єдиний монолітний дитячий колектив. Тому директор дитбудинку Турок С.Ю. в 1959 році підняв клопотання перед обласним виконавчим комітетом про створення на базі Буштинського дитбудинку школи-інтернат для дітей сиріт і напівсиріт. Прохання директора було задоволено і дитбудинок реорганізовано в семирічну, а згодом восьмирічну школу-інтернат, в якій навчалося 283 дітей-сиріт і напівсиріт з різних куточків нашої області. Педагогічний колектив школи-інтернат став поповнюватися досвідченими педагогами: Фозекош Магдалина Іванівна - вчитель математики, Фозекош Омелян Павлович - вчитель історії, пізніше став старшим вихователем, заступником директора, а далі - директор Буштинської СШ, Коршинський Михайло Юрійович - заступник директора по виховній роботі, а згодом став директором середньої школи, Солонець Валентина Василівна - перший заступник директора школи, Савляк Олександр Петрович - вчитель фізики, пізніше став інспектором шкіл району, Мирна В.Н., Муха Т.С, Мешталь М.М.

В 1960 році колектив поповнився молодими педагогічними кадрами: Болдирєва Олена Валер'янівна, яка після закінчення ВУЗу, в школі-інтернаті пройшла довгий шлях від вихователя, вчителя російської мови та літератури, заступника директора і на кінець до директора цієї ж школи; Головач Мотря Василівна - вихователь, а згодом старший вихователь і заступник директора. З метою покращення матеріальної бази інтернату в 1969 році власними силами добудовано 4 класних приміщення. В цьому ж 1969 році розпочато і в 1976 році закінчено типовий навчальний корпус з сучасними навчальними кабінетами, їдальнею та спортивним залом. Під керівництвом завуча Фозекоша О.П. створено Ленінську кімнату, кімнату бойової слави та методичний кабінет, які зайняли перше місце в області. Завдячуючи вищезгаданим керівникам і організаторам дитячого і педагогічного колективів школа-інтернат постійно була на хорошому рахунку в районі та області. Багато сил і вміння віддали дітям такі педагогічні працівники школи-інтернат як: Гогна І.В. - вихователь, Фейшуш М.М. - вчитель фізкультури, Пеньо-Попович О.С - вихователь, потім вчитель молодших класів і психолог, Ониськів Н.В. - вчитель історії, а згодом заступник директора по ииховній роботі, Герич Т.М., Білич Г.М., Шкрюба П.Ф., Микуляк М.М., Томишинець Н.В., Томишинець Ю.В., Немеш Н.М., Прокопенко М.О. та інші.

В 1979 році директор школи-інтернату Турок С.Ю. виходить на заслужений відпочинок і згодом, в 1980 році директором школи-інтернату призначено Болдирєву Олену Валер'янівну, яка все своє свідоме життя пропрацювала в цій же школі-інтернат і пройшовши всі її педагогічні східці від вихователя аж до директора. Школа-інтернат продовжувала свій ріст, свій розквіт. З року в рік зміцнювалася матеріальна база інтернату, побудовано спортивні майданчики. Школа одна з перших перейшла на навчання дітей-шестирічок, створивши для них всі необхідні умови. В числі перших перейшли на кабінетну систему навчання. В школі створено з усіх предметів кабінети, які було обладнано новими меблями, технічними засобами навчання. Дитячі спальні стали показовими. Зроблено капітальний ремонт клубу школи-іптернат, де діти мали можливість проводити свій вільний час. За цей період Олену Валер'янівну неодноразово нагороджено грамотами району, області і Міністерства освіти УРСР та значком "Відмінник освіти УРСР". Велику допомогу в покращенні навчально-матеріальної бази школи надавали шефи: голова райспоживспілки Тячівського району Рущак М.І. та директор Буштинського ЗЗЕА Азарій М.А. Протягом усіх років існування школи-інтернату, поряд із навчанням і вихованням, дітей привчали до праці. З цією метою Буштинським ЛК було виділено 6 га орної землі, яку обробляли самі діти та педагоги. Школа мала і свою свиноферму, кролеферму та птахоферму, завдяки чому повністю забезпечували себе овочами і м'ясом.

В 1984 році Буштинська школа-інтернат святкувала своє 25-річчя. До цієї знаменної дати школа підійшла в розквіті своїх сил і своєї слави. За 25 років із стін школи-інтернату вийшло 813 випускників. Всі вони влилися в дружню сім’ю України, набувши різних профілів, ставши хорошими спеціалістами і трудівниками.

В 1989 році за клопотаннями директора школи-інтернату, Болдирєвої О.В., було переведено з неповно середньої у загальноосвітню середню школу-інтернат. Після проходження п'ятирічного до гімназійного підготовчого періоду в 1992/93 навчальному році за рішенням районної адміністрації та вказівкою управління освіти Буштинську школу-інтернат було реорганізовано в Буштинську гімназію гуманітарного профілю. Було розроблено концепцію гімназії, за якою працюють тут і по сьогодні. На протязі довгих років Буштинська середня загальноосвітня та школа-інтернат - гімназія йшли в числі перших не тільки в районі, але й області. В стінах цих шкіл завжди проводились районні та обласні семінари керівників шкіл та вчителів-предметників.Та на превеликий жаль, починаючи з другої половини 90-их років, стала занепадати освіта селища, як і в Україні в цілому. Заробітна платня освітян затримувалась на 4-6 місяців. Щоб якось вижити, вчителі змушені були спочатку в канікулярний час, а пізніше і в середині року йти на заробітки. Дійшло до того, що літом 1998 року в обох школах селища педагогічні колективи страйкували, не виходячи на роботу протягом усього вересня 1998 року. Хотілось би бачити освітянина-ентузіаста, який би зрушив з місця цей спад освіти і вивів її знову на належну височінь, як колись.
Інформацію взято з книги Д. М. Копинця "селищу Буштино 630"